4.1. Загальні уявлення про економічне районування та економічний район

В просторових науках районування розглядається в трьох аспектах: 1) районування, як процес, що йде об'єктивно і безпосередньо не залежить від волі людей, 2) районування як процедура виділення меж економічних районів, 3) районування, як «засіб просторового упорядкування економіко-географічної інформації»¹⁸, що застосовується в географічних науках для порівняння і характеристики будь-яких територій. Перший і третій аспекти завжди цікавили і цікавлять географів, оскільки ці напрямки дослідження території знаходяться в руслі предмету географічних наук. Проте, процедура виділення меж економічних районів сама по собі містить елемент суб’єктивізму, що, власне, завжди спричиняло неоднаковість підходів до виділення економічних районів. Крім того, теорія економічного районування була головною в розміщенні господарства саме в колишньому СРСР з його величезними неосвоєними просторами і майже необмеженими ресурсами.

Звичайно, для управління певними територіями в межах великої держави зручніше “поділити” країну на певною мірою автономні її частини. Саме тому, проблеми, пов'язані з економічним районуванням виникали на різних етапах історії в таких країнах, як Росія (СРСР), Канада, Бразилія, Китай. Саме тому, теорія і практика економічного районування найбільше розроблені в колишніх державах СРСР і передусім в Росії.

Сьогодні, коли ринкова економіка значно видозмінила мету і підходи до виділення економічних районів, розуміння всього економічного районування повинно ґрунтуватись на більш об’єктивних категоріях. Сприйняття виділених в межах декількох областей територій з метою підкреслення їх самобутності як “економічних районів” відбувається за інерцією. І назва і внутрішній зміст походять із старих часів. Передусім, зараз ставиться під великий сумнів керованість територіями “економічних районів”, які не є одиницями адміністративно-територіального поділу з представником президента, не є власністю промисловців і підприємців, а, отже не пригортають до себе комерційного інтересу.

Повертаючись до змісту перших розділів, треба констатувати, що економічне районування є складовим у процесі розміщення продуктивних сил. Зберігаючи традиційний термін можна припустити, що економічне районування зараз - це процес, в результаті якого на території будь-якої країни утворюються потужні осередки господарства з прилеглими територіями, які просторово до них тяжіють. Такі просторові поєднання умовно названі “економічними районами”.

Економічний район - це умовно однорідна територія всередині великої за площею країни¹⁹, яка:

а) має відносну самобутність різних економічних показників, що її характеризують;

б) має певний набір галузей, які розвиваються при взаємодії законів територіального поділу праці та розвитку технологій;

в) відрізняється індивідуальною територіальною структурою.