logo
Ринок і регіоналістика (С

5.5. Дискусія. Інформаційно-технологічні енерго-виробничі цикли

Енерговиробничі цикли утворюють матеріально-технічну основу господарства, його структурні компоненти37. Але, “участь” нових інформаційно-спрямованих галузей в ЕВЦ поки що не визначена, оскільки концепція ЕВЦ спирається на старі уявлення та теоретичні підходи. Зокрема, в традиційних підходах дуже жорстко регламентуються уявлення про матеріальне та нематеріальне виробництво. Галузеве наповнення традиційних ЕВЦ складають лише галузі матеріального виробництва, які чомусь поступово приходять до занепаду. В той же час прогресивними темпами розвиваються галузі, що виробляють інформацію. Може настав час погодитись з тим, що інформація також матеріальна? На це запитання в своїх працях дає відповідь В.І.Вернадський, який глибоко переконаний, що людська думка є матеріальним явищем[3].

З таких позицій нові “ЕВЦ” по виробленню інформації будуються на зовсім нових теоретичних засадах. Найголовніша ознака їх формування – виключення матеріало-, енерго- та середовищномістких виробництв із територіальних поєднань галузей. Енергетична складова таких нових “ЕВЦ” забезпечує лише незначні потреби енергоекономічних виробництв сучасних “силіконових долин”, плюс задоволення побутових енергетичних потреб в наукових містечках. Ці потреби можуть бути забезпечені будь-яким локальним поєднанням альтернативних джерел. Так, вітрові та сонячні енергетичні установки, що працюють на тихоокеанському узбережжі Каліфорнії, забезпечують від 12 до 20% всього електроенергетичного балансу цього штату і могли б забезпечити енергетичні потреби “Силіконової долини”38.

Роль інших галузей в інформаційно-спрямованих “ЕВЦ” також докорінно міняється. Машинобудування, хімічна промисловість, металургія, будівництво з “районоутворюючих”, “базових” галузей перетворюються на обслуговуючі. Навіть саме машинобудування, в межах якого здійснюється виробництво комп’ютерів, радіоелектронної апаратури та іншої наукомісткої продукції в сучасних “силіконових долинах” втрачає традиційні позиції “провідної галузі матеріального виробництва”. Головною споживчою цінністю продукції сучасного машинобудування є не габаритність, потужність, швидкість, а інформаційна ємність (байт, мегабайт, гігабайт та ін), дизайн або ергономічна зручність, екологічність. Саме ці властивості готової продукції руйнують традиційні уявлення про орієнтацію машинобудування на споживача і навіть на дешеву робочу силу. В “силіконових долинах” “робоча сила” дуже дорога. Але за все це пересічний споживач комп’ютерів, засобів автоматизації чи автомобілів згоден платити великі гроші.

Для того, щоб “знайти місце” в існуючий системі ЕВЦ новим інформаційним виробництвам спробуємо згрупувати всі ЕВЦ за ступенем впливу окремих факторів розміщення:

Перша група - пірометалургійні (чорних, кольорових і рідкісних металів). Зорієнтовані переважно на сировину.

Друга група - цикли, що розвиваються під переважним впливом природних факторів - гірничо-хімічний (прив'заний до родовищ хімічної сировини), аграрно-індустріальні (в тому числі гідромеліоративний), рибопромисловий (прив'язаний до морських узбережь).

Третя група - енергетичні цикли (тепло-, гідро- і атомноенергопромислові). Зорієнтовані як на паливо так і на споживача.

Четверта група - паливноенергохімічні цикли (нафто-, вугле-,газо-, сланце-, лісоенергохімічні). Зорієнтовані переважно на сировину і частково на споживача.

П’ята група - ті ЕВЦ, що розвиваються з орієнтацією на кваліфіковані трудові ресурси і на споживача - машинобудівний, текстильно-промисловий, індустріально-будівельний.

Якщо продовжити цей перелік, то треба очікувати формування шостої групи ЕВЦ – технологічно39-інформаційних, тобто тих, які орієнтуються на наукову базу та висококваліфіковані трудові ресурси. Особливістю таких “ЕВЦ” буде те, що виробничі зв’язки між їхніми галузями будуть набувати форму інформаційних, а самі галузі поступово стануть відчуженими від ресурсного наповнення території. Наприклад, розробка і продаж нового програмного забезпечення відбувається за такою територіальною схемою (стадії “ЕВЦ”?): в технополісах США, де працює до 30% програмістів-вихідців з країн СНД, визначаються перспективні напрямки розробок прикладних програм  конкретизація і деталізація цих програм здійснюється в Росії силами потужних колективів програмістів  готові програмні продукти відправляються до країн Південної і Східної Азії, де тиражуються на компакт-дисках та інших носіях інформації  готові програмні продукти знову відправляються до США, де реалізуються споживачу за досить високу ціну.

Визначним є те, що по-перше, завдяки глобальній мережі “Інтернет” всі дійові особи цього ланцюга не міняють своєї локалізації у просторі, по-друге, враховуючі різні рівні життя в названих країнах, цей процес відбувається з максимальною економією. Отже, в сучасних технологічно-інформаційних “ЕВЦ” категорія географічного простору (з позицій його двомірності) і можливість його оптимізації на локальному рівні взагалі залишаються незапитаними [9]. Теж саме стосується будь-яких технологічних розробок, креслення до яких відправляються виробнику інтернетом.

В означених випадках географічний простір, як інтегратор факторів розміщення, розцінюється людиною лише в напрямку використання ергономічних та валеологічних властивостей окремих ландшафтів, а, отже, побудова ЕВЦ на традиційних засадах втрачає будь-який сенс.

В конкретному випадку з “Силіконовою долиною” “ланками” такого технологічно-інформаційного “ЕВЦ”, збудованого за традиційною схемою, можуть бути:

Зважимо, що всі ці ланки взято безвідносно до організаційних форм підприємств, як щось загальне. Якщо ж спробувати знайти “стадії” в таких “ЕВЦ”, то зрозуміло, що географічна компонента проявляється не на локальному, а скоріше на макрорегіональному чи навіть глобальному рівнях. Так, при наявності інформаційно-технологічної фірми, що має свої підрозділи за кордоном, будь-яка з означених “ланок” (крім енергетичної) може бути розміщена поза межами “силіконової долини”. При цьому економія від стадійної послідовності не зменшиться, а навпаки збільшиться завдяки більшому врахуванню місцевих економіко-географічних умов - дешевої робочої сили, низьких податків, низьких цін на сировину та матеріали. Проте, головною ознакою таких ЕВЦ є те, що як на вході так і на виході замість звичайних сировини та енергії стоїть інтелектомістка продукція (комп’ютери, програмне забезпечення, автомобіль нового дизайну та ін.), тобто уречевлена інформація.

До більш загального першого висновку, який логічно вибігає з наведених роздумів, можна віднести висновок про поступове “згасання” ЕВЦ, побудованих за традиційною схемою і в середині яких знаходяться галузі матеріального виробництва. Принаймні, в розвинутих країнах майже всі такі ЕВЦ – усічені знизу, бо працюють на довізній сировині, а верхні їхні поверхи взагалі “розмиваються” в географічному просторі.

Другий висновок про те, що нові інформаційно-технологічні ЕВЦ опосереднюють географічний простір на макрорегіональному та навіть на глобальному рівні з наступною конкретизацією на локальному. І вже потім відбувається подальше “вписання” виробництв у географічний простір згідно традиційних веберівських “орієнтацій”. Таким чином змінюється генеральний напрямок процесу територіальної організації господарства, оскільки цей процес починається не з мікрорівня і притаманних йому матеріально-енерго-речовинних компонентів (родовища корисних копалин, палива та ін.) як раніше, а з мезо чи навіть макрорівня (середньо та високо розвинута країна, регіон світу) і з подальшим залученням до виробництва інформаційних властивостей географічного простору – екологічності, ергономічності, валеологічності, телекомунікаційності, а в перспективі і еніологічності.