1.6. Терміни і поняття

географічний поділ праці – просторова диференціація трудової діяльності в процесі розвитку суспільства, яка проявляється у виробничій спеціалізації окремих економічно взаємопов’язаних територіальних утворень різного таксономічного рангу (країн, районів, центрів), в розвитку міжрайонної (міжнародної) кооперації, обміну спеціалізованою продукцією і послугами.

географічне положення – просторова адреса об’єкту, що характеризує його зв’язок з найближчим географічним оточенням і просторове відношення до інших об’єктів.

географічний простір – складний земний планетний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі і охоплює всі сфери географічної оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу. В основі сучасного комплексно-інтегрованого підходу до розуміння сутності географічного простору лежить визнання тісного зв’язку просторового аспекту з часовим, або про просторово-часову структуру географічного простору-часу.

єдиний економічний простір - сукупність національних територій країн, у межах яких діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила зовнішньоекономічних відносин.

закономірності розміщення продуктивних сил – найбільш загальні об’єктивні відношення між продуктивними силами і територією, або просторовий прояв економічних закономірностей даного суспільного ладу.

об’єкт розміщення – будь-яка дискретна технологічно самостійна одиниця (підприємство, поєднання підприємств). “Розміщення” як заход найчастіше має відношення до розміщення не нових підприємств а нових потужностей на старих підприємствах, щось на зразок “розміщення замовлення”, тому об’єкт розміщення – це категорія регіональної економіки.

освоєння території – одна з форм прояву процесу розміщення продуктивних сил, або включення в географічний поділ праці територій на яких до цього був природний незмінений ландшафт.

потенціал території (потенційна місткість території) - відношення між фактичною та граничною (або гранично допустимою) густотою об'єктів або явищ на даній території при змінних умовах (з урахуванням додаткових витрат, організаційних заходів, залучення нових ресурсів, технічного прогресу тощо).

процес розміщення продуктивних сил – будь-які зміни економіко-географічного ландшафту за досліджуваний відтинок часу. Процес розміщення не буде спостерігатись якщо відсутній будь-який розвиток економіки.

регіоналістика – узагальнюючий термін, що відбиває розуміння як регіональних проблем, так і наук, що займаються їх вивченням. В більш вузькому розумінні – науковий напрямок, що має предметом регіональну проблематику.

регіональна економіка – наукова дисципліна, яка вивчає закономірності розміщення продуктивних сил, розвитку міст і районів. Досліджує просторовий аспект розвитку господарства, його галузей, вивчає фактори розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку, формування регіональних ринків, організацію простору в процесі господарського освоєння. Найважливіші теорії і концепції – вплив фактору відстані на економіку сільського господарства (І.Тюнен); штандорту розміщення промисловості (А.Вебер); теорія центральних місць (В.Кристалер); концепція дифузії нововведень (Т.Хегерстранд); теорія полюсів росту (Ф.Перру).

розміщення продуктивних сил – динамічний стан, що характеризує розподіл продуктивних сил по території у відповідності з природними, соціальними та економічними умовами окремих районів і те, що визначається особливостями територіального поділу праці, притаманними даній соціально-економічній системі.

територія – частина поверхні суходолу з властивими їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами. Є середовищем проживання і діяльності людей, інтегральним економічним ресурсом, невід’ємною частиною екологічної системи. Територія виступає конкретним географічним простором для розміщення на ній об’єктів і визначає просторові відносини між ними та людьми, що на ній мешкають. Отже, територія – це специфічний ресурс, який має певну місткість або межі освоєння.

техносфера – (від грець. teche – мистецтво, майстерність) сукупність штучних об’єктів у межах географічної оболонки Землі (будинки, механізми, споруди, та ін.) створених людиною із речовини навколишньої природи.

фактори розміщення продуктивних сил – сукупність хорологічно нерівнозначних ресурсів при використання яких мають прояв відношення між даним об’єктом розміщення і територією.

хорологічна концепція – (від грець. choros – місце, простір) обґрунтовує єдність географічних наук, виходячи з властивого лише географії просторового аспекту у вивченні явищ і об’єктів на поверхні Землі. Згідно з А.Гетнером – засновником хорологічної концепції - конкретні райони, ландшафти і т.д. як об’єктивні цілісні площинні одиниці в природі не існують; вони виділяються дослідниками суб’єктивно для виконання тих чи інших наукових або прикладних завдань.