6.7. Терміни і поняття
агроекосистема – нестала система агроценопопуляцій культивованих рослин на оброблюваних грунтах. Має певний склад, структуру і режим, які підтримуються і регулюються людиною. При відсутності контролю з боку людини поступово втрачає свої властивості.
агроландшафт – структурно видозмінений природний ландшафт, в якому відповідальність за речовинно-енергетичний обмін живих організмів бере на себе людина.
адміністративно-територіальна одиниця — частина території держави з певним правовим статусом (республіка, край, округ, область, район, штат, департамент, провінція, графство, місто, селище, село тощо), у межах якої утворюються і діють місцеві органи державного управління і самоврядування.
адміністративно-територіальний устрій – поділ території країни на окремі частини – адміністративно-територіальні одиниці (краї, області, провінції, штати, департаменти, губернії, волості, райони та ін.), на основі якого створюються і діють органи державної влади і управління на місцях. Адміністративно-територіальний устрій будь-якої держави зумовлений її соціальною природою, традиціями історичного розвитку, завданням і метою органів влади. Останнє робить можливим довільну зміну існуючого устрою, виходячи з інтересів пануючих соціальних сил або потреб для досягнення оптимальної і ефективної організації і функціонування соціально-політичного і господарського механізму держави.
ареал - територія або акваторія, в межах якої поширений вид або інша таксономічна група рослин чи тварин. Індивідуальний ареал – ділянка, біотоп, зайнятий сім’єю тварин, іноді однією особиною. Має межі і в більшості випадків охороняється від інших особин того самого виду.
баланс речовини та енергії - співвідношення кількості речовини, енергії, що надходить в екосистему, (геосистему, ландшафт тощо), трансформується й виходить за її межі. Напр., баланс органічних речовин. Баланс окремих елементів використовується при аналізі хімічногого забруднення середовища.
біомаса - виражена в одиницях маси або енергії кількість речовини живих організмів (популяцій, видів, групи видів, окремих живих компонентів екосистем, угруповань в цілому), що припадає на одиницю площі або об'єму (напр.,г/м2 або г/м3). Визначається для сирого, або сухого стану. Кількість та інтенсивність її збльшення характеризують біологічну продуктивність виду, угруповання або екосистеми. Вивчення закономірностей географічніого розподілу і продукування біомаси має велике значення для розв'язання питань раціонального використання біологічної продуктивності й охорони біосфери Землі.
біота - історично складена сукупність рослин і тварин, об'єднаних загальною областю поширення. На відміну від біоценозу, види, що входять до складу біоти, не завжди мають екологічні зв'язки. Але в багатьох випадках одну й ту саму сукупність організмів можна розглядати і як біоту (з позицій біогеографії) і як біоценоз (з позицій екології).
генофонд культурних рослин – спадкові властивості культурних рослин, які зберігаються в їхньому насінні. Географічно первинний генофонд сучасних культурних рослин зосереджений в окремих регіонах світу (Південна Азія, Центральна Америка, Середземномор’я). Почав “розповзатись” від первинної локалізації внаслідок сільськогосподарської діяльності людини. Значний внесок в дослідження генофонду культурних рослин зроблено М.І.Вавіловим.
екотоп – сукупність абіотичних умов (сонячне світло, тепло, материнська порода, повітря, вода, грунт та ін.) даного місцезнаходження.
ерозія грунтів – процес руйнування гірських порід, грунтів чи будь-яких інших утворень із зміною властивостей і цілісності їх поверхні, як правило, супроводжується перенесенням часток з одного місця в інше. Причини ерозії – вода (водна ерозія), вітер (вітрова ерозія або дефляція), забруднення середовища (хімічне і фізичне), вплив біогенних агентів (витоптування, тощо). Ерозія на полях значною мірою залежить від агротехніки обробку грунту. Ерозія – один з основних факторів формування й змін рельєфу.
інтенсивне землеробство – система агротехнічних заходів і прийомів, спрямована на значне підвищення продуктивності рослинництва (сівозміни, добрива, селекція рослин та ін.).
картографічний метод – науковий метод, який використовує картографічні зображення різноманітних явищ і процесів, що відбуваються на земній поверхні. Має значні аналітичні можливості за рахунок використання картометрії (визначення по картах координат точок, довжин ліній, кутів, площ), а також аналізу просторових явищ з використанням методології географічних досліджень. Останнім часом картометричний метод значно збагатився завдяки розробці і використанню геоінформаційних систем.
консументи – споживачі органічної речовини в екосистемі. Це всі тварини, частина мікроорганізмів, паразитичні та комахоїдні рослини.
контурно-меліоративна організація сільськогосподарської території – така організація території сільськогосподарських підприємств, при якій контури окремих полів сівозмін намагаються максимально “вписати” в рельєф. Це значною мірою гальмує ерозійні процеси і зберігає природну родючість грунтів.
мінералізація – процес перетворення органічних речовин (решток рослин і тварин) у мінеральні, що відбувається за допомогою мікроорганізмів.
мінімальнй обробіток грунту – система агротехнічних засобів і прийомів, спрямована на мінімальне порушення фізичного, хімічного стану грунтів та збереження їхньої природної родючості. Одна з різновидів – безорна система обробки, в якій застосовуються плоскорізи, кротувачі, та інше знаряддя, оброрбка грунту за допомогою якого на відриває верхній родючій шар грунту від материнської породи.
мішаний посів – використання в рослинництві природного принципу видового різноманіття в екосистемах. В практиці рослинництва використовується переважно в регіонах із значним біокліматичним потенціалом, де можливе отримання декількох врожаїв за сезон.
монокультура – зменшення рослинного видового різноманіття в агроекосистемах.
організація сільськогосподарської території – закономірне сполучення ріллі, природних кормових угідь та багаторічних насаджень в межах агроландшафтів, яке походить від ландшафтного різноманіття.
принцип “демократичного централізму”- принцип підпорядкування нижчих інстанцій та організацій вищим.
природна екосистема – екологічна система – функціональна природна система, утворена живими організмами та їх середовищем існування. Екосистему в межах одного біоценозу називають біогеоценозом.
продуценти- автотрофні (ті, що використовують фотосинтез) та хемотрофні (ті, що використовують хімічні реакції) організми, які синтезують з неорганічних сполук органічні речовини з використанням сонячної енергії або енергії, що виділяється під час хімічних реакцій. Це – вищі рослини, водорості та бактерії.
редуценти – організми, які перетворюють в процесі своєї життєдіяльності складні органічні речовини в прості неорганічні сполуки, завершуючи таким чином повернення їх їз сфери біоти в абіотичний блок біоценотичного середовища або в зовнішнє середовище. До цієї групи належать головним чином бактерії і гриби.
речовинно-енергетичний обмін - (метаболізм) процес надходження речовин і енергії з зовнішнього середовища й перетворення їх на складові компоненти організму та виведення з нього кінцевих продуктів життєдіяльності; основна ознака життя. Завдяки цьому обміну забезпечуються всі прояви життя – ріст, розмноження, рухомість, подразливість, сталість внутрішнього середовища організму, пристосування до різних функціональних станів та умов існування.
саморегуляція – автоматичне підтримання сталого стану в біологічних системах; здатність природних систем до відновлення внутрішніх властивостей після будь-якого природного або антропогенного впливу. Базується на принципі зворотного зв’язку окремих підсистем і екологічних компонентів, що складають природну систему.
сівозміни - встановлене на полях сільськогосподарського підприємства правильне чередування сільськогосподарських культур на основі планового очікування виробництва продукції з урахуванням організаційних, агротехнічних вимог та природних умов району. Технічно сівозміни - чередування посівів сільськогосподарських рослин, що повторюється. Для впровадження сівозміни земельна площа сільськогосподарського підприємсива розбивається на декілька полів. На них рослини змінюють одна одну в наміченій послідовності, повертаючись на колишнє місце через встановлений певною сівозміною проміжок років.
сільськогосподарські райони – території в межах землеробсько освоєних регіонів світу відносно однорідні за сполученням типів використання земель, типів сільськогосподарської організації території та виробничих типів сільськогосподарських підприємств.
фуражні культури – ті, що використовуються як корм для сільськогосподарських тварин: ячмінь, овес, кормовий буряк, стебла кукурудзи та соняшника, гарбуз та ін.
- 1.4. Питання для обговорення
- 1.5. Тестові завдання
- 1.6. Терміни і поняття
- 1.7. Література
- 2.1. Стислий огляд історії розвитку класичної теорії розміщення.
- 2.2. Модель розміщення сільського господарства і.Тюнена.
- 2.3. “Штандорт промисловості” а.Вебера.
- 2.4. Теорія “центральних місць” в.Кристалера
- 2.5.Теорія дифузії нововведень т.Хегерстранда
- 2.6. Дискусія. Головні положення теорії розміщення, узагальнені з класичних робіт
- Головні закономірності загальної теорії розміщення:
- 2.7. Питання для обговорення
- 2.9. Терміни та поняття
- 2.10. Практична робота. Конфігурація сировинних зон підприємств харчової промисловості
- 2.11. Практична робота.
- 2.12. Література
- 3.1. Територіальний поділ праці як головна передумова формування відмінностей в організації та функціонуванні господарства
- 3.2. Територіальна структура та територіальна організація господарства
- 3.3. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил
- 3.4. Дискусія. Нерівнозначність передумов розміщення виробництва
- Залежність рівня розвитку країн від інфраструктури*
- 3.5. Питання для обговорення
- 3.6. Тестові завдання
- 3.8. Практична робота.
- Приклад розрахунку Ктгп для Харківської області
- 3.9. Практична робота.
- 3.10. Література
- 4.1. Загальні уявлення про економічне районування та економічний район
- 4.2. Об'єктивність процесу економічного районування
- 4.3. Спеціалізація та комплексність господарства економічного району
- 4.4. Дискусія. Економічне районування як засіб практичного управління територією держави
- 4.5. Питання для обговорення
- 4.6. Тестові завдання
- 4.7. Терміни та поняття
- 5.1. Загальні тенденції технологічного розвитку цивілізації
- 5.2. Уявлення про енерговиробничі цикли та їх систему
- 5.3. Сучасна система енерговиробничих циклів
- 5.4. Структура енерговиробничих циклів
- 5.5. Дискусія. Інформаційно-технологічні енерго-виробничі цикли
- 5.6. Питання для обговорення
- 6.1. Концепція агроекосистем – перший крок до усвідомлення просторового буття людини
- 6.2. Концепції матеріально-інформаційно-енергетичної взаємодії
- 6.3. Загально-планетарні тенденції формування адміністративно-територіальних кордонів
- Етапи просторово-часового розвитку агроекосистем
- 6.4. Дискусія. Агроекосистеми як низові адміністративні райони
- 6.5. Питання для обговорення
- 6.6. Тестові завдання
- 6.7. Терміни і поняття
- 6.8. Практична робота.
- Бонітети грунтів для сільськогосподарських культур
- 6.9. Література
- 7.1. Інформаційні технології і регіоналістика
- 7.2. Методологічні проблеми сучасної геоінформатики
- 7.3. Електронні розробки навчально-освітніх матеріалів з просторової проблематики
- 7.4. Можливості розробки елементарної гіс засобами пакету “Місrosoft Оffice”
- 7.5. Дискусія. Концепція Інтернет-проекту електронного регіонального краєзнавчо-довідкового атласу України
- Географічні ресурси
- 7.6. Питання для обговорення
- 7.7.Тестові завдання
- 7.8. Терміни та поняття
- 7.9. Література
- 7.10. Практична робота. Розробка елементпрної гіс “Малий бізнес” засобоми “Microsoft Office”.
- “Вся класична та неокласична економічна теорія обмежується вивченням “країни чудес”, полишеної будь-яких просторових характеристик”.
- Частина 2. Сучасні проблеми регіональної економіки розділ 8. Основи теорії економіки регіонів
- 8.1. Регіональні системи ринкових відносин
- 8.2. Особливості регіонального ринку
- 8.3. Специфіка попиту та пропозиції на регіональних ринках
- 8.4. Особливості формування конкурентних переваг в регіоні
- 8.6. Терміни та поняття
- 8.6.Література
- 9.1. Сутність, цілі та задачі регіональної економічної політики.
- 9.2. Принципи і чинники управління регіональним розвитком
- 9.3. Пріоритети, соціально-економічні орієнтири та інтереси регіонального розвитку
- 9.4. Регіональна економічна політика
- 9.5. Терміни та поняття
- 9.6.Література
- 10.1. Цілі і завдання національної регіональної політики
- 10.2. Здійснення національної регіональної політики
- 10.3. Сучасний стан регіонального управління: проблеми та чинники
- 10.4. Цілі, рівні, принципи та пріоритети державної регіональної політики
- 10.5. Терміни та поняття
- 10.6. Література
- 11.1. Основи теорії територіального управління
- 11.2. Пріоритети в управлінні регіональним розвитком
- 11.3. Чинники управління регіональним розвитком
- 11.4. Соціально-економічні орієнтири та інтереси регіонального розвитку
- 11.5. Терміни та поняття
- 11.6. Література
- 12.1. Параметри оцінки інвестиційної привабливості
- 12.2. Оцінка інвестиційної привабливості областей України
- 12.4.Терміни та поняття
- 12.5.Література
- 13. Екологічні проблеми сучасної цивілізації
- Відношеннями до ресурсів
- Ті галузі, що обробляли б
- Міг замінити б “караван”,
- Проблеми рішення нема...
- Народ – багатство то найбільше,
- І Батьківщину на Свободу
- Ми нову, і народ єдиний Займати місце провідне
- Робот все більш замайоріло
- Скажу вам, що в науках точних
- Залежить, від настільки бистро