[Ред.] Посилання

2.1. Економічна свобода - основна умова розвитку бізнесу Категорія:   Підручники  Бізнес  Основи бізнесу  

Економічна свобода на практиці означає право розпочинати або припиняти свій бізнес, купувати будь-які ресурси, використовувати будь-яку технологію, виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її до продажу за будь-якою ціною; вкладати свої кошти за власним розсу­дом. Слід розуміти, що ці права - свободи не забезпечують гаранто­ваного успіху для кожного бізнесмена. Він може виробляти будь-яку продукцію, встановлювати на неї будь-яку ціну. Проте немає гаранти, що хтось її купить, оскільки споживачі також користуються еконо­мічною свободою, тобто свободою особистого вибору, яка не менш важлива, ніж свобода підприємництва Кожний споживач має право вільно купувати будь-який товар або послугу, пропонувати свої по­слуги для виконання будь-якої роботи; відмовлятися від будь-якої роботи; використовувати власні ресурси за умови, що це не порушує прав інших людей. Ці права - свободи також не дають ніяких гарантій, тобто бізнесмен має право запропонувати свої послуги, але нікого не можна змусити прийняти їх.

Економічні свободи підприємців тісно взаємопов'язані. Коли під­приємство у приватному володінні, то зазіхання на свободу бізнесу - це фактично зазіхання на свободу особи володаря власності. Без еко­номічної свободи не може бути свободи особи.

Практика ділових відносин (бізнесу), використовуючи економічну свободу як умову розвитку, виробила таку систему взаємовідносин, яка є обов'язковою для участі у бізнесі. Це насамперед дотримання соціально-економічного суверенітету ділових відносин та консенсус інтересів.

Суверенітет ділових відносин - елемент економічної свободи, його не можна ототожнювати із свободою. Свобода - це повна незалеж­ність від інтересів, рішень та дій інших суб'єктів. Однак ділові відно­сини не можуть розвиватися, в усякому разі стало, якщо їх суб'єкти не зважають на своїх контрагентів. Вільний вибір в умовах сучасної ринкової економіки можливий лише на основі якомога повнішого за­своєння інформації про інтереси, наміри, дії контрагентів. Підприємці не можуть планувати випуск продукції, не спираючись на інформацію про динаміку споживчих очікувань. Наймані працівники не можуть за­пропонувати свою робочу силу фірмам, якщо їх кваліфікаційний рі­вень нижчий від допустимого.

Суверенітет ділових відносин означає, що законна діяльність цих суб'єктів перебуває під захистом державних органів влади та управ­ління і жоден суб'єкт не має права втручатися в неї та нав'язувати свої умови здійснення угод. Проте суверенні суб'єкти ділових відно­син не мають повної незалежності від своїх контрагентів. І якщо вони користуються свободою у прийнятті рішень, то не можна забувати, що ця свобода має певні рамки реалізації, зумовлені прагненням кожно­го із суб'єктів ділових відносин зберегти і відтворити свій власний суверенітет.

Потреба кожного з учасників ділових відносин у постійному від­творенні власного соціально-економічного суверенітету у ході здій­снення таких відносин реалізується через прийняття усіма суб'єкта­ми взаємоприйнятних рішень, тобто встановленням консенсусу со­ціально-економічних інтересів.

Консенсус інтересів означає взаємні зобов'язання всіх учасників ділових відносин не порушувати суверенітет своїх контрагентів. Такі зобов'язання не приймаються безпосередньо учасниками угод при укладанні їх - вони формуються у процесі розвитку і постійного від­творення ділових відносин на засадах взаємної вигоди сторін і є обо­в'язковою умовою системи бізнесу.

Система бізнесу - результат тривалої еволюції економіки. У мину­лому, в епоху так званої вільної конкуренції, для бізнесу були харак­терні кризи, класові конфлікти, соціально-політичні потрясіння, війни. Ситуація кардинально змінилася у середині XX ст. Саме в цей істо­ричний період бізнес набув системного характеру. У суспільстві з'я­вилися такі соціальні механізми, завдяки яким діяльність, пов'язану з бізнесом, можна було здійснювати так, щоб не завдати шкоди іншим людям.

Суверенітет суб'єктів ділових відносин і консенсус інтересів цих суб'єктів зумовлюють один одного. Суперечності між діловими людь­ми не повинні виводити їх за межі існуючого суспільного консенсусу інтересів, ставати загальнодержавною проблемою і набувати безви­хідного характеру.

Звичайно, треба усвідомлювати, що абсолютна економічна свобо­да недосяжна Використання своїх прав-свобод одними обмежується тим, що інші також користуються своїми правами-свободами. Обме жує економічну свободу конкуренція і держава Хоча остання не втру­чається повністю у відносини бізнесу, тобто має обмежений харак­тер, але через законодавчі акти регулює умови функціонування біз­несу.