15. Гуманiзацiя працi

Гуманiзацiя працi орieнтована на створення бiльш людяних умов працi. До методiв гуманiзацii працi вiдносять: пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це маe мiсце у сучасних умовах);

збагачення змiсту працi; чергування робiт, якi виконуються; поширення трудових функцiй; вiдповiднiсть квалiфiкацii працiвникiв складностi виконуeмих робiт; пiдвищення престижностi працi, ii вiдповiдальностi, самостiйностi; активна участь у вирiшеннi виробничих завдань, поширення “виробничої демократii”, перехiд вiд жорстких форм управлiння до гнучких, колективних форм;

створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистості працiвника. iншi.

З урахуванням цих напрямкiв гуманiзацii працi “Економiка працi”: будує сучаснi системи мотивацii працi (зокрема, гнучкi форми оплати, оцінки заслуг) гнучкi форми зайнятостi, обґрунтовуe доцiльну регламентовану тривалiсть робочого часу, ефективнi форми професiйноi пiдготовки та перепiдготовки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн. товки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн.