67. Iндивiдуальний трудовий договiр як форма регулювання відносин зайнятостi.

Переважна бiльшiсть громадян влаштовуються на роботу, укладаючи iндивiдуальний трудовий договiр.Працiвник маe право реалiзувати свої здiбностi до продуктивноi i творчоi працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох пiдприeмствах.Влаштовуючись на роботу, працiвник укладаe трудовий договiр не з державою як власником i не з уповноваженою службовою особою, а iз створюваним власником пiдприeмством як юридичною особою.Предметом трудового договору виступаe жива праця, iнакше кажучи, процес працi. Це означаe, що працiвник зобов'язуeться виконувати певну роботу або займати певну посаду на пiдприeмствi, а власник або уповноважена ним адмiнiстрацiя зобов'язуeться забезпечити його цieю роботою, надавати засоби виробництва, обладнання, прилади, механiзми, примiщення,сировину, матерiали, комплектуючi деталi, давати вказiвки, конкретні завдання. Обов'язки власника насамперед складаються з обов'язку

забезпечити особам, працю яких вони використовують на договiрнiй основi,соцiальнi, економiчнi гарантii i права, передбаченi законом. Зокрема,всi власники зобов'язанi забезпечити розмiр оплати працi найманих працiвникiв всiх видiв пiдприeмств, не нижчий мiнiмальноi заробітної плати, встановленоi державою; забезпечити дотримання гарантiй,встановлених для жiнок у зв'язку з материнством, для неповнолiтнiх працiвникiв; сплачувати обов'язковi страховi внески за працюючих

громадян до Фонду соцiального страхування i Пенсiйного фонду Украiни та iн. Умови трудового договору можуть бути обов”язковими, i факультативними, тобто необхiднi та додатковi. У бiльшости випадків початок роботи настаe зразу ж пiсля укладення трудового договору.