2.Формування I розвиток предмета дисциплiни “Економiка працi I соц.Трудовi вiдн.”

„Економiка працi „ – це наука про працю. Праця - це доцiльна, свiдома, органiзована дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних благ з метою задоволення власних потреб.

У процесi працi формуeться система ств, що e стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв. Iснують рiзнi концепцii, вчення що аналiзують ринок працi, якi характернi для рiзних етапiв розвитку суспiльства. Перша концепцiя — неокласична. Ii дотримуються неокласики i прихильники концепцii економіки пропозицii. Згiдно з цieю концепцieю ринок працi дie на основi цiновоi рiвноваги, тобто регулятором ринку e цiна робочоi сили, що регулюe попит та пропозицiю робочої сили. Якщо попит перевищуe пропозицiю, працiвники пропонують свої послуги за дедалi вищi ставки заробiтноi плати, i роботодавцi вимушені платити заробiтну плату вищу вiд ринковоi. У такий спосiб установлюeться рiвновага. I навпаки, коли пропозицiя перевищуe попит, виникаe безробiття. У цьому разi роботодавцi наймають працiвникiв за дедалi нижчими ставками заробiтноi плати. На ринку знову настаe рiвновага. Теорiя рiвноваги виключаe безробiття, а наявнiсть останнього пояснюeться його добровiльним характером, а також прагненням працiвникiв до максимально вигiдноi роботи.