79. Сутнiсть, змiст, завдання I значення органiзацii працi

Органiзацiя працi— це спосiб поeднання безпосереднiх виробникiв iз засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кiнцевих соцiально-економiчних результатiв. Органiзацiя працi e об'eктивною необхiднiстю i невiд'eмною складовою трудовоi діяльності людини. Вона маe сприяти вдосконаленню всiх процесiв працi, виробничих структур для досягнення найвищоi ефективностi суспiльного виробництва. В умовах ринковоi економiки на всiх рiвнях управлiння можна видiлити економiчнi та соцiально-психологiчнi завдання щодо поліпшення органiзацii працi. Економiчнi завдання передбачають досягнення максимальноi економii живоi Та уречевленоi працi, пiдвищення продуктивностi, зниження витрат у процесi виробництва продукцii i надання послуг належноi якостi.Соцiально-психологiчнi завдання передбачають створення таких умов працi,

якi б забезпечували високий рiвень працездатностi зайнятих у виробництвi. Крiм того, працiвники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують. Вперше наукова теорiя працi знайшла вiдображення в тейлоризмi, i подальший ii розвиток полягав у переходi до концепцiй «збагачення працi», «автономних груп»,«гуманiзацii працi», якi потiм продовжили свiй розвиток у складi бiльш

широких економiко-соцiологiчних i полiтико-iдеологiчних теорій «демократii в промисловостi», «соцiальноi iнтеграцii» та iн.