104. Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi

Ефективнiсть працi-це загальний обсяг продукцii подiлений на кiлькiсть втраченоi на його виробництво працi. На ефективнiсть працi безпосереднiй вплив здiйснюють такi фактори, як технiчний прогрес, фондоозброeнiсть, кiлькiсть робочоi сили i ефективнiсть розподiлу рiзних ресурсiв, iх сполучення i управлiння ними. Продуктивнiсть працi пiдвищується по мiрi покращення здоров’я, професiйноi пiдготовки, освiти i пiдвищення зацiкавленостi робiтникiв в результатах дiяльностi, по мiрi росту забезпеченостi машинами i обладнанням, а також природними ресурсами, при кращiй органiзацii виробництва i управлiння, при перемiщеннi робочоi сили iз менш ефективних галузей в бiльш ефективнi. Особливе мiсце серед факторiв зростання ефективностi працi займають освiта i професiйна пiдготовка. Iнвестицii в людський капiтал- важливий засiб пiдвищення продуктивностi працi. Взаємозв’язок мiж пiдвищенням рiвня квалiфiкацii i i продуктивнiстю працi досить складна, проте певна доля зростання продуктивностi працi залежить вiд рiвня квалiфiкацii. Серед факторiв продуктивностi працi особливе мiсце займають умови працi. Поряд з покращенням умов працi величезне значення для пiдвищення його ефективностi має покращення побутових умов робiтникiв