logo
Ekzamen_STV

103. Резерви зростання продуктивностi праці

Резерви зростання продуктивностi працi — це невикористанi можливостi економii затрат працi, якi виникають унаслiдок дii тих чи iнших факторiв. Рiвень продуктивностi працi залежить вiд ступеня використання резервiв. Резерви можна класифiкувати вiдносно часу iх використання, а також сфери виникнення. За часом використання розрiзняють поточнi й перспективнi резерви. За сферами виникнення розрiзняють загальнодержавнi, регiональнi, мiжгалузевi, галузевi, внутрiшньовиробничi резерви. внутрiшньовиробничi резерви можна подiлити на резерви зниження трудомiсткостi продукцii;резерви полiпшення використання робочого часу. Резерви пiдвищення продуктивностi працi безмежнi, як i науково-технiчний прогрес, удосконалення органiзацii виробництва, працi й управлiння. Тому в кожний конкретний перiод треба використовувати тi резерви, що дають максимальну економiю працi за мiнiмальних витрат. Необхiдною умовою виявлення i використання резервiв є iх кiлькiсна оцiнка. Резерви можуть оцiнюватися в абсолютних i вiдносних величинах. На конкретний перiод величину резервiв можна визначити як рiзницю мiж досягнутим i максимально можливим рiвнем продуктивностi працi.