Вихідні дані для проведення факторного аналізу собівартості виробу

, (3.124)

де Ум1 – умовна собівартість одного виробу;

ВПф – фактичний обсяг виробництва виробів.

, (3.125)

де Ум2 – умовна собівартість одного виробу;

Пф – сума фактичних постійних витрат на виготовлення фактичного об­сягу виробів.

(3.126)

де Сф – фактична собівартість одного виробу;

Зф – сума фактичних змінних витрат на виготовлення одного виробу.

Знайдемо ці величини:

(грн.);

(грн.);

(грн.);

(грн.).

Загальна зміна собівартості одного виробу:

С = С_ф – С_пл = 220 – 192 = 28 (тис. грн.), у тому числі за рахунок змі­ни:

а) обсягу виробництва виробів:

С_ВП = Ум1 – С_пл = 209,31 – 192,88 = 16,43 (грн.);

б) суми постійних витрат:

С_П = Ум2 – Ум1 = 220,06 – 209,31 = 10,75 (грн.);

в) суми питомих змінних витрат:

С₃ = С_ф – Ум2 = 221,06 – 220,06 = 1 (грн.).

Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості слід про­ана­лізувати звітні калькуляції, порівнюючи фактичний рівень витрат на ви­ріб у минулому і звітному роках.