3.3.3.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу основних засобів підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємства необхідні за­соби виробництва: будівлі, обладнання, сировина, матеріали, паливо то­що. У сукупності вони складають виробничі засоби промислових під­при­ємств. Виробничі засоби промислових підприємств знаходяться в по­стій­но­му русі – кругообігу, в процесі якого вони проходять три стадії. Пер­ша стадія – придбання необхідних для здійснення процесу вироб­ництва ма­шин, палива, сировини та ін. Надалі придбані засоби беруть участь у про­цесі виробництва нового продукту (виробнича стадія). На тре­тій стадії круго­обігу вироблений продукт реалізується, підприємству по­вертаються грошові кошти за реалізовану продукцію (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадій кругообігу перша і третя проходять у сфері обігу, а друга – у сфері виробництва. Залежно від характеру обороту ви­роб­ничі засоби під­приємства поділяються на основні та оборотні.

Стан та ефективність використання основних засобів безпосередньо впли­ває на виконання виробничої програми підприємства і можливість отри­мання прибутку. Діяльність промислових та інших підприємств знач­но залежить від їх забезпеченості основними засобами та ефективності їх ви­користання.

Мета економічного аналізу ефективності використання основних за­собів полягає у визначенні забезпеченості основними засобами за умови най­більш інтенсивного їх використання та пошуку резервів підвищення фондо­віддачі. Завдання, об’єкти, етапи аналізу використання довго­стро­ко­вих активів підприємства наведені на рис. 3.16.

Основні засоби, що становлять матеріально-технічною базу вироб­ниц­тва, є фундаментом його удосконалення і розвитку. Цей процес відбу­ва­ється як шляхом збільшення кількості об’єктів основних засобів (екстен­сив­ний шлях), так і за рахунок підвищення ефективності їх використання (інтенсивний шлях). При цьому економічно виправданим є збільшення ча­су роботи устаткування, його повне завантаження, кваліфікований догляд і ремонт тощо.

Рис. 3.16. Завдання, об’єкти та етапи аналізу ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів

Джерела інформації для проведення аналізу:

1. Первинні документи – Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (03-1), Акт приймання-здачі відремонто­ва­них, реконструйованих та модернізованих об'єктів (03-2), Акт на спи­сан­ня основних засобів (03-3), Акт про установку, пуск та демонтаж бу­ді­вель­ної машини (03-5), Інвентарна картка обліку основних засобів (03-6), Картка обліку руху основних засобів (03-8), Інвентарний список основних засобів (за місцем їх знаходження, експлуатації) (03-9), Розрахунок амор­ти­зації основних засобів (для промислових підприємств) (03-14) тощо.

2. Дані рахунків бухгалтерського обліку – 10 "Основні засоби", 11 "Не­оборотні матеріальні активи", 12 "Нематеріальні активи", 13 "Знос (амор­ти­зація) необоротних активів", 15 "Капітальні інвестиції" та інші.

Облікові регістри – Журнал 4, відомість 4.1.

3. Фінансова звітність – Ф. №1 "Баланс", Ф. №2 "Звіт про фінансові ре­зультати", Ф. №3 "Звіт про власний капітал", Ф. №4 "Звіт про рух гро­шо­вих коштів", Ф. №5 "Примітки до річної фінансової звітності".

4. Статистична звітність – Ф. № 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства", Ф. № 1-П (термінова) "Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)", Ф. 11-03 "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)", Ф. №2-кб (потужності) "Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей".

5. Інші джерела – дані проведених інвентаризацій, інвентарні картки, договір лізингу, план технічного розвитку, паспорт будівлі, патенти і лі­цен­зій­ні договори, дані попередніх аудиторських перевірок, дані попередніх аналітичних досліджень тощо.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз здійснюється за даними пер­винного бухгалтерського обліку.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, на­дання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адмі­ністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк ко­рис­но­го використання (експлуатації) яких більше одного року (або опера­цій­но­го циклу, якщо він довший за рік).

Основні виробничі фонди оцінюють за первинною, переоціненою і лік­відаційною вартістю.

Первинна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, оп­ла­чених (переданих), витрачених для придбання (створення) необо­рот­них активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх пере­оцінки.

Основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи.

Підприємства можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, що вхо­дять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність то­го, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання, та вартість його може бути достовірно визначена.

Методика аналізу ефективності використання основних засобів по­вин­на враховувати ряд принципових положень:

функціональна корисність основних засобів зберігається протягом де­кіль­кох років, тому витрати з їх придбання і експлуатації розподілені в часі;

момент фізичної заміни (оновлення) основних засобів не співпадає з моментом їх вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що зменшують фінансові результати діяльності підпри­ємства;

ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному залежно від їх виду, належності (власні, орендовані), характеру участі у ви­робничому процесі, а також призначення.

Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу ді­яльності підприємства, а й соціально-побутову, культурну, природно-еко­ло­гічну тощо, ефективність їх використання визначається не лише еконо­міч­ними, а й соціальними, екологічними та іншими факторами.