1.1.6.1. Неформальні методи і прийоми аналізу

Розробка і використання системи аналітичних показників

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства дуже часто за своєю формою є аналізом показників, тобто характеристик господарської діяльності економічної одиниці. Термін "система показ­ників" широко розповсюджений в економічних дослідженнях. Аналітик відповідно до визначених критеріїв відбирає показники, формує з них систему, проводить її аналіз. Комплексність аналізу вимагає викори­стання в роботі цілих систем, а не окремих показників.

Побудова розгорнутої системи показників, які характеризують який-небудь процес, явище, ґрунтується на чіткому розумінні двох моментів: що таке система і які основні вимоги вона повинна задо­воль­няти. Під системою показників, що характеризує певне еконо­міч­не чи суб'єктивне явище, мають на увазі сукупність взаємозалежних вели­чин, які всебічно відображають стан і розвиток даного суб'єкта чи явища.

Для того, щоб визнати сукупність показників системи, вона по­вин­на мати деякий "організуючий початок", тобто якісь загальні, об'єднуючі показники. Встановлення цього "організуючого початку" є принциповим етапом у процесі побудови системи показників.

При побудові систем показників необхідно керуватися наступни­ми принципами:

• деревоподібної структури системи показників;

• наочності;

• припустимої мультиколеніарності;

• принципом розумного сполучення абсолютних і відносних показни­ків, що відбивають як екстенсивні, так і інтенсивні фактори розвитку явища;

• адекватності відображення;

• неформальності.

Порівняння в економічному аналізі діяльності підприємства

Порівняння – це дія, за допомогою якої встановлюється подіб­ність і розходження явищ об'єктивної дійсності. За допомогою цього методу зважуються наступні основні задачі:

• виявлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами;

• наведення доказів чи спростувань;

• класифікація і систематизація явищ.

Порівняння може бути якісним ("учора було тепліше") і кількісним (20 завжди більше, ніж 10).

Процедура порівняння в економічному аналізі включає кілька ета­пів: вибір порівнювальних об'єктів; вибір виду порівняння (динамічне, просторове, стосовно планових значень); вибір шкали порівняння і ступеня значимості розходжень; вибір кількості ознак, за якими має здійснюватися порівняння; вибір виду ознак, а також визначення кри­теріїв їхньої істотності і неістотності; вибір бази порівняння.

При проведенні порівняння необхідно, щоб були виконані певні вимоги:

• явища повинні бути якісно порівняні між собою, тобто мати щось загальне, що служить підставою порівняння;

• необхідно дотримуватись тотожності формування порівняльних показників;

• порівнювані об'єкти повинні належати сукупностям явищ, які знаходяться на одному ступені розвитку;

• порівнювані явища мають бути виражені в однакових одини­цях виміру;

• об'єкти чи явища повинні порівнюватися за порівняльним набо­ром одиниць;

• у разі просторово-часових зіставлень зведення за порівню­вани­ми об'єктами повинні братися на ту саму дату (моментні дані) чи за той самий часовий інтервал (інтервальні дані).

Якщо об'єкти аналізу не задовольняють деяких з цих вимог, в окремих випадках дані все-таки можна привести до порівнювального виду. Для цього є кілька способів: розчленовування на однорідні групи за кількісними чи якісними критеріями, приведення до однакових одиниць виміру, перерахування непорівнюваних показників за одним алгоритмом та ін.

Проводити порівняння можна за одним чи декількома крите­рія­ми. У першому випадку використовуються наступні методи і види порівняння:

• порівняння факту з планом (на цьому методі заснований аналіз відхилень);

• порівняння за даним критерієм у динаміці, розрахунок середньо­го темпу росту (зниження) значення даного показника за одиницю часу;

• порівняння з еталоном, у якості якого можуть фігурувати норматив, підприємство-конкурент тощо;

• ранжирування з використанням показників (наприклад ранжиру­вання за рентабельністю);

• використання спеціальних статистичних показників разом з їхні­ми характеристичними значеннями.

Побудова аналітичних таблиць

Побудова аналітичних таблиць є одним із найважливіших прийо­мів проведення економічного аналізу. Аналітична таблиця – це фор­ма най­більш раціонального, наукового й систематизованого представ­лення ви­хідних даних, найпростіших алгоритмів їхньої обробки й отрима­них результатів. Вона являє собою комбінацію горизонтальних рядків і вер­тикальних граф (стовпців, колонок). Остання графа, в якій заповнена текстова частина, але відсутні числові дані, називається макетом таблиці.

Аналітичні таблиці використовуються на всіх етапах проведення економічного аналізу господарської, фінансово-господарської діяльності:

• на етапі підготовки вихідних даних у таблиці систематизуються вихідні дані, здійснюється попереднє їхнє угруповання, вирахо­вують­ся окремі проміжні підсумки й аналізуються показники;

• на етапі аналітичної обробки даних за допомогою таблиць мо­жуть здійснюватися конкретні обчислення, включаючи факторний аналіз;

• на етапі представлення результатів аналізу господарської діяль­ності в таблиці здійснюється зведення найбільш важливих показників, отриманих у результаті аналізу.

Таким чином, таблиці, використані в економічному аналізі, засто­совуються для систематизації вихідних даних, проведення аналітич­них розрахунків і оформлення результатів аналізу.

Використання таблиць при проведенні аналітичних процедур і представленні результатів аналізу забезпечує:

• зменшення обсягу вихідних даних у звітних документах;

• систематизацію даних і виявлення закономірностей;

• наочність;

• зменшення обсягу аналітичних записів.

Прийом деталізації

Деталізація є одним із найбільш розповсюджених прийомів ана­лізу в багатьох галузях науки, в тому числі й в економічному аналізі діяльності суб'єктів. При сполученні з іншими прийомами деталізація дозволяє всебічно оцінити досліджувані явища і розкрити причини ситуа­ції, що створилася. У залежності від складності явища показники, що його описують, розчленовуються за тимчасовою ознакою, за міс­цевим здійсненням господарських операцій, за центрами від­пові­даль­нос­ті або складовими частинами (чи додатковим співмнож­ником).

Аналіз показників, деталізованих за хронологічними періодами, виявляє динаміку і ритмічність протікання господарських явищ. Дета­лізація за часом дозволяє встановити періоди (місяці, дні), на які припадають кращі чи гірші результати.

Розкладання даних за місцем здійснення господарських опера­цій дозволяє встановити найбільш і найменш ефективні підрозділи під­приєм­ства, а також кращі чи, навпаки, невдалі регіони для реаліза­ції продукції.

Деталізація за центрами відповідальності дозволяє індивідуалізу­вати оцінку роботи виконавця, визначати право співробітників на матеріальне заохочення. Виділення центрів відповідальності є одним із ключових елементів організації системи управлінського обліку на підприємстві.

Факторний аналіз фінансових явищ (аналіз за складовими части­нами) базується на теоретичних уявленнях про причинно-наслідкові зв'язки в економіці. Усі зазначені аспекти деталізації будуть проілюст­ровані різними прикладами, представленими в даному посібнику.