1.1.4. Метод економічного аналізу, його особливості

У буквальному перекладі з грецької мови слово "метод" означає "шлях до чого-небудь". Говорячи сучасною мовою, метод – це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність. Людина давно усвідомила безсумнівну користь наукового методу.

Людська діяльність може мати теоретичну чи практичну спрямо­ваність, тому поняття методу в однаковій мірі відноситься і до теорії, і до практики. Під методом будь-якої науки розуміють властивий їй спосіб проникнення в зміст свого предмета, тобто спосіб його піз­нання. Метод являє собою сукупність розумових чи фізичних опера­цій, що здійснюються в ході наукового дослідження; у ньому укладені процедури, необхідні для одержання нового знання. Таким чином, метод можна назвати своєрідною розумовою технологією.

У цілому методи наукового пізнання підрозділяються на загаль­нонаукові і конкретно-наукові. До загальнонаукових відносяться мето­ди, властиві всім наукам: спостереження, порівняння, експеримент, аналіз, синтез, моделювання, формалізація, абстрагування та ін. За­сто­сування цих методів у конкретній науці чи дослідженні залежить від спе­цифічних особливостей досліджуваного предмета, загального рівня розвитку знань про нього, що наявні в розпорядженні технічних засобів,

Конкретно-наукові методи властиві окремим наукам і не вико­ри­стовуються в рамках усіх інших.

Під методом науки в широкому змісті розуміють спосіб дослід­ження свого предмета. Специфічні для різних наук способи підходу до вивчення свого предмета (у тому числі й економічний аналіз) базу­ються на загальному діалектичному методі пізнання.

Матеріалістична діалектика виходить з того, що всі явища і про­цеси необхідно розглядати в постійному русі, зміні, розвитку. Тут джерело однієї з характерних рис методу економічного аналізу – необхідність постійних порівнянь. Порівняння дуже широко застосову­ються в економічному аналізі. Фактичні результати діяльності порів­ню­ються з результатами минулих років, досягненнями інших підпри­ємств, плановими по­ка­зниками, середньогалузевими та ін.

Матеріалістична діалектика вчить, що кожен процес, кожне яви­ще треба розглядати як єдність і боротьбу протилежностей. Звідси випливає необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних сторін кожного явища, кожного процесу. Це теж одна з характерних рис економічного аналізу. Наприклад, НТП робить позитивний акцент на зростанні продуктивності праці, підвищенні рівня рентабельності й інших показників, але при цьому треба вра­ховувати і його негативні риси – такі, як забруднення навколишнього середовища тощо.

Використання діалектичного методу в аналізі означає, що ви­вчення господарської діяльності підприємств повинно проводитися з урахуванням усіх взаємозв'язків. Жодне явище не можна правильно зрозуміти, якщо воно розглядається ізольовано, без зв'язку з іншими. Наприклад, вивчаючи вплив упровадження нової техніки на рівень собівартості продукції, треба враховувати не тільки безпосередній, але й непрямий зв'язок. Відомо, що з упровадженням нової техніки збільшуються витрати виробництва, а значить – і собівартість продук­ції. Але при цьому росте продуктивність праці, що, в свою чергу, сприяє економії заробітної плати і зниженню собівартості продукції. Звід­си випливає, що якщо темпи росту продуктивності праці будуть біль­шими, ніж темпи росту витрат на утримання і експлуатацію нової техніки, тоді собівартість продукції буде знижуватися, і навпаки. Вихо­дить, щоб зрозуміти і правильно оцінити те чи інше економічне яви­ще, необхідно вивчити усі взаємозв'язки і взаємозалежності з іншими явищами. Це одна з методологічних рис методу економічного аналізу.

Важливою методологічною рисою аналізу є і те, що він здатний не тільки встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, але й давати їм кіль­кісну характеристику, тобто забезпечувати вимір впливу факторів на резуль­тати діяльності. Це робить аналіз точним, а висновки обґрун­тованими.

Використання діалектичного методу в економічному аналізі озна­чає, що кожен процес, кожне економічне явище треба розглядати як систему, як сукупність багатьох елементів, пов'язаних між собою. З цього випливає необхідність системного підходу до вивчення об'єктів аналізу, що є ще однією його характерною рисою.

Системний підхід передбачає максимальну деталізацію дослід­жуваних явищ і процесів на елементи (власне аналіз), їхню систе­ма­тизацію і синтез. Деталізація (виділення складових частин) тих чи інших явищ проводиться в тім ступені, який практично необхідний для з'ясування найбільш істотного і головного в досліджуваному об'єкті. Вона залежить від об'єкта та мети аналізу. Це складна задача в економічному аналізі, що потребує від аналітика конкретних знань сутності економічних показників, а також факторів і причин, які визначають їхній розвиток.

Систематизація елементів проводиться на основі вивчення їхньо­го взаємозв'язку, взаємодії, взаємозалежності і співпідпорядкованості. Це дозволяє побудувати приблизну модель досліджуваного об'єкта (системи), визначити його головні компоненти, функції, співпідпоряд­кованість елементів системи, розкрити логіко-методологічну схему аналізу, що відповідає внутрішнім зв'язкам досліджуваних показників.

Після вивчення окремих сторін економіки підприємства, їхнього взаємозв'язку, підпорядкованості і залежності треба узагальнити весь матеріал дослідження. Узагальнення є дуже відповідальним моментом в аналізі. При узагальненні результатів аналізу необхідно з усієї безлічі досліджуваних факторів відокремити типові від випадкових, виділити головні і вирішальні, від яких залежать результати діяльності.

Важливою методологічною рисою економічного аналізу, що випливає безпосередньо з попередньої, є розробка і використання системи показників, необхідної для комплексного, системного дослід­ження причинно-наслідкових зв'язків економічних явищ і процесів у господарській діяльності підприємства.

Таким чином, метод економічного аналізу являє собою системне, комплексне вивчення, вимір і узагальнення впливу факторів на резуль­тати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийома­ми системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інфор­мації з метою пошуку підвищення внутрішніх резервів та підвищення ефективності виробництва.