logo
Posobie_OiM_EHA_chast_I

Аналіз вікового складу устаткування

Найменування

устаткування

Встановлено устаткування на кінець періоду у роках роботи

Усього

Питома вага, %

до 5

від 5 до 10

від 10 до 20

понад 20

А

25

49

6

8

88

12,8

В

1

2

1

1

5

0,72

С

7

15

7

6

35

5,1

Д і т.д.

21

13

19

8

8,987

Інші

64

78

31

26

199

28,9

Разом

233

240

126

98

687

100

Число одиниць кожної інтер­валь­ної групи у відсот­ках до підсумку

32,45

34,95

18,34

14,26

100

Середній вік устаткування розраховується за формулою:

(3.50)

де Іс – середина інтервалу, років;

Ч – число одиниць устаткування кожної інтервальної групи в частках оди­ниці до підсумку.

Середини інтервалів визначаються за формулою:

(3.51)

де Гв – верхня границя інтервалу, років;

Гн – нижня границя інтервалу, років.

Унаслідок чого за кожною інтервальною групою одержимо:

Ігр. ;

ІІгр. ;

ІІІгр. ;

ІVгр. .

Середній вік устаткування дорівнює:

(2,5 х 0,3245) + (7,5 х 0,3495) + (15 x 0,1834) + (25 х 0,1426) = 9,76 року.

Отриманий результат свідчить про те, що на підприємстві встанов­ле­не застаріле устаткування. Значну питому вагу має устаткування віком понад 20 років.

Під час аналізу забезпеченості підприємства основними фондами по­рівнюють наявні основні фонди з плановою потребою в них як у цілому, так і за їх основними видами. Аналізується наявність не встановленого устат­кування, а визначається дійсна потреба в ньому.

Усе устаткування підрозділяють на наявне, встановлене і діюче. До на­явного відноситься все устаткування на підприємстві незалежно від то­го, де воно знаходиться в цеху, на складі й у якому стані.

Встановлене устаткування – це змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, що знаходиться в цехах.

Діюче устаткування – це усе фактично працююче у звітному періоді устаткування (незалежно від часу його роботи).

На підставі цих даних розраховується ряд коефіцієнтів:

Приріст основних фондів може здійснюватися не тільки введенням в екс­плу­атацію нових основних фондів, але і їх модернізацією. Модер­ні­за­ція здійснюється за рахунок засобів, призначених на капітальний ремонт з амор­тизаційного фонду, і, як правило, співпадає з капітальним ре­мон­том устаткування. Модернізація устаткування підвищує його продук­тив­ність, знижує собівартість виробів, що випускаються. Перш ніж розробити план модернізації, необхідно визначити ефективність модернізації верстата в по­рівнянні з ефективністю нової моделі цього верстата і його заста­рі­ло­го екземпляра (табл. 3.47).

Таблиця 3.47