Аналіз виконання плану ремонту основних засобів

Як видно з табл. 3.45, в цілому план з ремонту на нашому умовному під­приємстві виконано тільки на 98,2%, а з ремонту основних про­мис­ло­во-виробничих засобів – на 99,2%. Водночас план витрат на ремонт ма­шин і обладнання перевиконано на 1,6%. Залучивши додаткові дані, необ­хідно з'ясувати конкретні причини відхилень (наприклад, дефіцит зап­частин тощо). Щоб проаналізувати виконання плану ремонту за кон­крет­ними видами обладнання, застосовують дані відділів головного меха­ні­ка та головного енергетика. Особливу увагу звертають на термін вико­нан­ня ремонтних робіт та їхню якість.

Під час аналізу стану устаткування оцінюють його фізичний і мо­раль­ний знос.

Фізичний знос – це поступова втрата засобами праці своїх пер­віс­них техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у вироб­ниц­тві (перша форма), а також у стані бездіяльності – під впливом сил при­роди (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є використання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі пас­портних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт) або за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці ме­тоди використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та пе­реоцінки основних фондів. Коефіцієнт фізичного зносу може бути виз­на­чений за формулами:

; (3.45)

(3.46)

(3.47)

де Тф, Тн – період служби устаткування (фактичний і нормативний кроки);

Нрен – річна норма амортизації на реновацію, %;

Арен – річна сума амортизації на реновацію, грн.;

Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Моральний знос – це знецінення об'єктів основних засобів унас­лі­док нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізич­но­го зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унас­лідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, дос­ко­наліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними пе­реоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вар­тістю об'єкта основних засобів. За морального і зносу другої форми, визна­ча­ючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об'єкта ос­нов­них засобів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найшвидше і най­біль­ше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос основних засобів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Коефіцієнт морального зносу можна розрахувати за наступними фор­мулами:

; (3.48)

, (3.49)

де Он, Ос – обсяг випуску продукції на новому і старому устат­кув­ан­ні, грн.;

Фн, Фс – середньорічна вартість нового і старого устаткування, грн.;

Рн, Рс – прибуток від реалізації продукції, зробленої на новому і ста­ро­му устаткуванні, грн.

Амортизаційні відрахування – частина вартості основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів основних засобів. На практиці суму амортизації визначають на основі норм аморти­за­ції. При цьому припускають, що основні засоби зношуються рівномірно про­тягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диферен­ці­йо­вано за групами й видами основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амор­ти­зації періодично переглядаються та вдосконалюються. Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амор­ти­зації основних засобів, які передбачені податковим законо­дав­ством.

Підприємство може самостійно вибирати метод амортизації: 1) пря­мо­лінійний метод; 2) метод зменшення залишкової вартості; 3) метод при­скореного зменшення залишкової вартості; 4) кумулятивний метод; 5) виробничий метод з урахуванням очікуваного способу отримання еко­но­мічних вигод від його використання, а також цей метод може пере­гля­да­тися. Нарахування амортизації за новим методом починається з мі­ся­ця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу аморти­зації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення за­лиш­ко­вої вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямо­лінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П(С)БО. Віковий склад устаткування встановлюється за допомогою його угру­по­вання за термінами функціонування. Аналіз вікового складу устат­ку­ван­ня можна зробити за допомогою табл. 3.46.

Таблиця 3.46