3.3.4.2. Аналіз матеріально-технічного забезпечення

Необхідною умовою виконання планів щодо виробництва продукції, зни­ження її собівартості, зростання прибутку і рентабельності є повне і сво­є­часне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може за­до­вольнятися екстенсивним (придбанням або виготовленням біль­шої кіль­ко­сті матеріалів та енергії) або інтенсивним (більш економним вико­ри­станням запасів у процесі виробництва продукції) шляхом. Перший з них ве­де до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоч собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення об­ся­гу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий – за­без­пе­чує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собі­вар­тості одиниці продукції. Економне використання сировини, мате­рі­алів і енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва.

Завдання аналізу забезпеченості і використання матеріальних ре­сур­сів:

• оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, міри їх виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші по­казники;

• оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів у ви­роб­ництві;

• виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ре­сурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Під час аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ре­сур­са­ми насамперед перевіряється якість плану матеріально-технічного по­ста­чання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нор­ма­тивів, які лежать в основі розрахунку потреби підприємства в мате­рі­аль­них ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання по­требам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.

Рівень організації матеріально-технічного забезпечення визнача­ється: якістю розрахованої планової потреби підприємства в матеріальних ре­сур­сах, мірою обґрунтованості плану матеріально-технічного постачання, своєчас­ністю надання відповідними службами підприємства плану заявок на мате­ріа­ли і укладення прямих договорів з їх постачальниками, кон­крет­ністю договорів, мірою забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, наявністю наднормативних запасів або недопоставок окремих видів матеріалів.

Від організації матеріально-технічного забезпечення багато в чому зале­жить діяльність роботи підприємства, якість продукції, що випу­ска­ється ним.

Аналіз плану матеріально-технічного забезпечення починається з оці­н­ки обґрунтованості заявленої потреби підприємства в матеріальних ре­сур­сах. Для цього виявляють, чи повністю враховані в плані всі зміни в но­менклатурі продукції, що випускається, в підвищенні її якості. Установ­лю­ється рівень в обґрунтованості норм, що лежать в основі планових роз­ра­хунків, міра забезпеченості планової потреби за рахунок власного вироб­ництва і використання власних відходів. На рис. 3.21 зображена схема основних напрямків матеріально-тех­нічного забезпечення.

Рис. 3.21. Схема основних напрямків матеріально-технічного забезпечення

Джерелом аналізу забезпеченості і використання матеріальних ре­сур­сів є план матеріально-технічного забезпечення, договори з поста­чаль­никами, дані оперативного обліку про надходження, витрати сиро­ви­ни і матеріалів, звіти про вартість, собівартість продукції та інше. Показ­ни­ки питомих фактичних витрат сировини, матеріалів фіксуються в каль­ку­ляціях собівартості виробів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забез­пе­ченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони мо­жуть бути зовнішніми і внутрішніми:

внутрішні: очікувані залишки матеріалів з урахуванням незавер­ше­ного виробництва на початок періоду, що аналізується; зворотні відходи; влас­не виробництво матеріальних ресурсів; економія під час транспор­ту­ванні, зберіганні, впровадженні новітніх технологічних розробок тощо;

зовнішні: матеріальні ресурси, що надходять від постачальників за укладеними договорами (контрактами).

Планування потреб у ресурсах здійснюється на підставі наукових ме­тодів. Методи визначення потреби в матеріальних ресурсах – це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, необхідної для здійснення ви­роб­ничої та іншої діяльності підприємства. У практиці планування мате­рі­ально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності даних, специфіки техно­ло­гіч­них процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особ­ливостей виробництва та споживання матеріалів.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається враховуючи потреби окремих їх видів для основної та іншої діяльності підприємства, а також за­пасів, матеріальних ресурсів, необхідних для нормального функціону­вання, на кінець періоду:

МР_і = MP_ij  П_i³, (3.68)

де МР_і – загальна потреба підприємства в і-му виді матеріальних ресурсів;

MР_ij – потреба і-го виду матеріальних ресурсів на j-й вид діяльності (на виконання виробничої програми, на приріст незавершеного вироб­ниц­тва, на ремонтно-експлуатаційні потреби, на виготовлення інстру­мен­ту та спеціального оснащення, на дослідні та експериментальні роботи то­що);

П_і³ – необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і-го виду матеріальних ресурсів на кінець періоду.

В основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів.

Наявність матеріальних ресурсів можна визначити:

1) при функціональному підході: закупівля і виробництво партіями відбувається у вузькоспеціалізованих підприємств, що прагнуть до зни­жен­ня витрат на одиницю випущеної продукції і товарів, які купу­ються. Та­ка політика масових закупок вимагає деяких обсягів запасів, які дозво­ля­ють відповідним службам здійснювати політику "оптималь­них" закупок в очі­куванні, коли служби-споживачі вимагатимуть ці закупки;

2) запаси сировини і матеріалів необхідні під час труднощів, пов’я­за­них з постачанням запасів; запаси напівфабрикатів і готової продукції пе­ред виробничим ризиком (поломки, страйки, брак тощо); запаси кінцевої продукції у процесі коливання обсягів продажу.

Так, величина планової потреби у відповідному виді запасів на ви­ко­нання основної виробничої програми, на капітальне будівництво та на не­про­мислові потреби (для обслуговування житлового фонду, дитячих та ін­ших закладів) може бути визначена шляхом множення норми витрачання на кількість продукції або обсяг робіт у попередньому періоді.

(3.69)

де Н_{ij –} норма витрат i-го матеріалу на виробництво одиниці j-го виду продукції;

П_іj – програма виробництва j-ої продукції у плановому періоді;

Н – кількість найменувань продукції j, на виробництво якої вико­ристовується і-й матеріал.

Цей метод має багато різновидів залежно від норм, що викори­сто­вуються (на деталь, виріб), а також від виробничої програми. У машино­будівній галузі потребу в матеріалах визначають окремо на певні вироби та в цілому по підприємству.

Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множення технічно обґрунтованих норм на виробничу програму, включаючи запасні частини. Аналогічно визначають потребу в напівфабрикатах, готових де­та­лях, вузлах, які одержують за кооперативними поставками. Потребу в ма­те­рі­алах можна розраховувати за допомогою динамічних коефіцієнтів ма­те­ріало­місткості продукції за основними її видами або за динамікою ви­пу­ску про­дукції і витрат матеріальних ресурсів. Потреба в матеріальних ре­сурсах та інші цілі встановлюються в наступному порядку, наведеному на рис. 3.22.

Рис. 3.22. Порядок розрахунку потреби в матеріальних ресурсах

При великій номенклатурі матеріалів оцінюють обґрунтованість по­треб у матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості про­дук­ції, а також у дорогих і дефіцитних матеріальних ресурсах. Пере­ві­ря­ючи розрахунки потреб, необхідно з'ясувати чи враховані:

• зміни у номенклатурі та асортименті, призначені для випуску про­дук­ції;

• зміни норм витрат на одиницю продукції;

• заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва, удо­сконалення організації виробництва і праці.

Потреба в матеріальних ресурсах для створення запасів на кінець пе­ріоду визначається у трьох вимірниках:

1) натуральному – для встановлення потреби в складських при­мі­щ­ен­нях;

2) грошовому – для виявлення потреби в оборотних засобах, для узгодження з фінансовим планом;

3) днях забезпеченості – для цілей планування і організації кон­тро­лю.

У процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потре­би в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фак­тич­не їх виконання.

Такий аналіз можна провести за допомогою табл. 3.55.

Таблиця 3.55