logo search
Posobie_OiM_EHA_chast_I

Види собівартості

Собівартість

Характеристика

За складом витрат

Технологічна

Включає прямі витрати на робочому місці, ділянці; характе­ри­зує рівень витрат на здійснення окремих технологічних опе­ра­цій, на виготовлення окремих деталей, вузлів тощо. При по­рівнянні собівартості окремих деталей можна прийняти рі­шен­ня щодо власного виробництва чи придбання деталей у постачальника

Виробнича

Збільшена на суму витрат, пов'язаних з управлінням вироб­ни­чими підрозділами, що випускають продукцію. Характери­зує рівень витрат на виготовлення продукції

Повна

Виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних ви­трат і витрат на збут. Цей показник інтегрує загальні ви­тра­ти підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і реалі­зацією продукції. Використовується не для оцінки активів, а для цілей довгострокового планування та визначення ціни на про­дукцію

За ступенем узагальнення даних

Індивідуальна

Характеризує витрати конкретного підприємства щодо ви­пус­ку продукції

Фірмова

Включає витрати на виробництво та реалізацію продукції за групою підприємств, які входять до об'єднання, фірми, тресту

Середньогалузева

Характеризує середні по галузі витрати на виробництво оди­ни­ці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою се­редньозваженої на підставі індивідуальних показників собі­вар­тості підприємств галузі

За ознакою часу

Планова

Включає максимально допустимі витрати підприємства на ви­го­товлення продукції, передбачені планом на наступний пе­ріод

Фактична

Характеризує розмір фактично витрачених засобів на ви­пущену продукцію

Аналіз динаміки, структури витрат і факторів їх зміни дає можливість своєчасно реагувати на відхилення від нормальних параметрів вироб­ни­чо­го процесу, розробити відповідні заходи з недопущення зайвих витрат і втрат, виявити тенденції зміни витрат, розробити заходи для їх опти­мі­за­ції.

Як вже було відмічено, для аналізу резервів зниження собівартості про­дукції витрати класифікують на: прямі та непрямі.

Перша класифікація застосовується для оцінки витрат на певний вид про­дукції; друга – для аналізу беззбитковості та оптимізації структури про­дукції, що виробляється.

Прямі витрати пов'язані з виробництвом окремих видів продукції, на собівартість яких вони можуть бути віднесені безпосередньо. Непрямі ви­тра­ти пов'язані з виробництвом кількох видів продукції і відносяться до кожного виду продукції за визначеним принципом. Постійні витрати – амор­тизація, оренда приміщення, податок на майно та інші витрати, які не змінюються при зміні обсягу виробництва. Змінні витрати – сировина, ма­теріали, відрядна заробітна плата працівників, паливо, електроенергія, обсяг споживання яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва про­дукції. У складі витрат важко виділити постійну і змінну частини, але саме цей розподіл дає можливість визначити точку беззбитковості і вирі­ши­ти ряд завдань планування цін, обсягу виробництва тощо.

Загальна сума витрат (Взаг.) може змінитися через зміну обсягу ви­пус­ку продукції в цілому по підприємству (ВПзаг.), її структури (ПВі), рівня змінних витрат на одиницю продукції (3і) та суми постійний витрат на весь випуск продукції (П):

Взаг. =  (ВПзаг. x ПВі x 3і) + П. (3.118)

Вихідні дані для розрахунку впливу цих факторів відображені в табл. 3.75.

З табл. 3.75 видно, що у зв'язку з перевиконанням плану випуску то­вар­ної продукції на підприємстві, що аналізується, зменшилася на 6,06% (К = 1,0606) сума витрат знизилася на 171 тис. грн. (3 249 – 3 078).

За рахунок зміни структури випуску продукції сума витрат також зни­зи­лася на 43 тис. грн. (3 078 – 3 035). Це свідчить про те, що в за­галь­но­му випуску продукції зменшилася доля витратомісткої продукції.

Таблиця 3.75