3.1 Завдання аналізу доходів і витрат, джерела інформації

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку. Отримання доходів прямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобто на досягнення основної мети підприємництва. Тому всі об'єкти підприємницької діяльності прагнуть одержати якнайкращі результати за цими показниками.

Поняття "дохід" – надзвичайно розповсюджене, широко вживане і, в той ж; час, дуже багатозначне. У широкому тлумаченні цього слова "дохід" означає будь-яке надходження гро­шових коштів або матеріальних цінностей, що мають грошову оцінку.

Дохід суб'єкта господарювання – це збільшення економічних вигод у вигляд надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання влас­ного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). На рис. 3.1 показано види доходів та їх відображення у фінансовій звітності.

На рис. 3.2 представлено зміст доходів підприємства.

Суб'єкти господарювання отримують доходи від реалізації продукції та інших активів, робіт, послуг.

Рис. 3.1. Визначення доходів та їх відображення в фінансовій звітності

Рис. 3.2. Зміст доходів підприємства

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

• Покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

• Підприємство не здійснює надалі управління та контролю за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами)

• Сума доходу може бути достовірно визначена

• Є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня заверше­ності операції з надання послуг на дату балансу, за умови, що результат цієї опера­ції може бути достовірно оцінений.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявно­сті всіх наведених нижче умов:

• можливості достовірної оцінки доходу;

• імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

• можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на да­ту балансу;

• можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

У ринкових умовах господарювання результати діяльності суб'єктів підприємниць­кої діяльності є інформацією, яка цікавить велике коло користувачів фінансових звітів.

Зокрема об'єктивна і достовірна інформація про діяльність суб'єктів господарювання необхідна:

• власникам суб'єктів господарювання для визначення стратегії їх розвитку;

• інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у інші суб'єкти господарювання;

• банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

• постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені това­ри, виконані роботи і надані послуги;

• акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;

• державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки подат­кових надходжень до бюджету тощо;

• державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження до­стовірності фінансової інформації, що їх цікавить, ураховуючи інформацію, яка є комерційною таємницею.

Інформацію про результати діяльності підприємство надає користувачам через оприлюднення звіту за ф.2 "Звіт про фінансові результати", в якому інформація по­дається в розрізі видів діяльності: надзвичайної і звичайної. Інформація із звичай­ної діяльності у звіті подається в розрізі її підвидів: операційної, інвестиційної та фінансової. На рис. 3.3 подано класифікацію доходів залежно від видів діяльності.

У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Основна операційна діяльність – це діяльність, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), якає головною метою створення під­приємства і забезпечує основну частину його доходів.

Інша операційна діяльність – це діяльність, пов'язана з реалізацією інших обо­ротних активів, іноземної валюти, з операційною орендою і т.п., тобто діяльність, що не належить до основної, інвестиційної та фінансової.

Інвестиційна діяльність – це діяльність, пов'язана з придбанням і реалізацією тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою ча­стиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка приводить до зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

Звіт про фінансові результати окремо подає інформацію про витрати періоду, на­дає інформацію про результати діяльності (прибуток, збиток) та про проведені ви­грати за елементами.

Користувачам важливо мати достовірну, повну, неупереджену інформацію про всі дії і події суб'єкта господарювання, які належать до витрат підприємства, в т. ч. витрат на виробництво та витрат періоду, про собівартість готової продукції. Для користува­чів інформація про витрати і собівартість продукції є досить важливою, тому що:

• це цінотворчий фактор;

• суттєвий чинник прибутковості чи збитковості діяльності суб'єкта господа­рювання;

• це фактор, який впливає на оподаткування суб'єкта господарювання;

Рис. 3.3. Класифікація доходів залежно від видів діяльності

• є соціальним фактором, що впливає, з одного боку, на задоволення соціаль­них потреб працівників через заробітну плату, премії тощо, з другого – че­рез ціни на покупну продукцію для задоволення потреб населення.

При дослідженні операцій за доходами і фінансовими результатами слід керу­ватися:

• П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

• П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

• П(с)БО 15 "Дохід";

• Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 1999 р. №291.

Розглянемо нормативні документи, які регламентують правиль­ність формування витрат в обліку, метою якого є своєчасне, повне і достовірне виз­начення фактичних витрат, пов'язаних із виробництвом продукції, обчислення фак­тичної собівартості окремих видів та всієї продукції.

Основним нормативним документом є Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та відповідні Методичні ре­комендації з інших галузей.

Методичні рекомендації розроблені відповідно до сучасного стану нормативно-законодавчої бази України і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: 7, 8, 9, 11, 14, 16, 19, затверджених наказами Міністерства фінансів України.

При перевірці формування собівартості слід звернути увагу на такі особливості:

1. Із 2000 року відповідно до пункту 11 П(с)БО 16 перелік і склад статей кальку­лювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємствами встано­влюються самостійно.

Особливості складу витрат за нормами П(с)БО 16 є те, що такі витрати, як, на­приклад, витрати пально-мастильних матеріалів на службовий легковий автотранс­порт, витрати на виплату добових понад установлені норми тощо, пов'язані з вироб­ничою діяльністю підприємства, входять до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). У податковому обліку такі витрати, як відомо, до складу валових витрат у повному обсязі не входять.

2. Відповідно до пункту 6 П(с)БО 16 витратами визнаються ті з них, які або зменшують активи (наприклад, витрати сировини, матеріалів тощо), або збільшу­ють зобов'язання (наприклад, нарахована заробітна плата, вартість послуг з опера­ційної оренди тощо). Ще однією з умов визнання витрат є відображення їх у бухгал­терському обліку одночасно з доходами, для отримання яких здійснені ці витрати (п. 7П(с)БО 16).

Наприклад, якщо у формі №2 "Звіт про фінансові результати" (далі – форма № 2) у рядку 040 "Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" зазна­чена сума витрат, то у рядку 010 "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" цієї форми повинна бути відображена сума доходу, отримана при заз­начених у рядку 040 витратах.

3. Для визнання витрат необхідна їх достовірна оцінка (п. 6 П(с)БО 16).

Такі витрати, як амортизація, визначаються шляхом систематичного розподілу їх суми між відповідними періодами, але при цьому об'єкт амортизації повинен забез­печувати отримання економічних вигод (п. 8 П(с)БО 16), він повинен "працювати".

Матеріальні витрати, пов'язані з вибуттям запасів (витрачання сировини, мате­ріалів, палива тощо на виготовлення продукції"), згідно з пунктом 16 П(с)БО 9 оцінюється за одним із запропонованих у ньому методів:

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами конкретного періоду (на­приклад, утрати від знецінення запасів, борги, визнані безнадійними, визнані еконо­мічні санкції тощо у формі № 2 відображаються у тому звітному періоді, у якому во­ни мали місце (п. 7 П(С)БО 16).

5. До виробничої собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг) згідно і нормами П(С)БО 16 входять витрати на матеріали, оплату праці й інші прямі витра­ти, які безпосередньо можна віднести на конкретний вид продукції (робіт, послуг) або вид діяльності.

6. Загальновиробничі витрати поділяються на змінні (які залежать від обсягу ви­робництва) і постійні (сума яких не залежить від обсягу виробництва). Згідно ч пунктом 16 П(С)БО 16 перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих ви­трат підприємства визначають самостійно (з відображенням їх в обліковій політиці). Розподіл загальновиробничих витрат на змінні й постійні, у тому числі на розподі­лені й нерозподілені постійні, здійснюється згідно з пунктом 16 П(с)БО 16 і додат­ком № 1 до П(С)БО 16.

7. Пунктом 9 П(С)БО 16 визначено, що не всі витрати визнаються і відобража­ються у формі № 2.

До таких витрат належать, зокрема, попередня оплата вартості запасів, робіт, по­слуг (у податковому обліку зазначені витрати включаються до складу валових ви­трат); платежі за договорами комісії, агентськими угодами на користь комітента, принципала та інші витрати, зазначені у вищезгаданому пункті.

8. Згідно з нормами П(С)БО 16 і П(С)БО 3 до собівартості продукції (робіт, по­слуг) загальногосподарські витрати не входять, як не входять витрати, пов'язані зі збутом продукції, та інші операційні витрати. Тобто витрати у формі № 2 тепер чіт­ко розділені на:

• витрати, пов'язані із собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 040 форми № 2);

• адміністративні витрати (ряд. 070 форми № 2);

• витрати на збут (ряд. 080 форми № 2);

• інші операційні витрати (ряд. 090 форми № 2).

Пунктом 11 П(С)БО 16 установлено, що собівартість реалізованої продукції (ро­біт, послуг) складається з:

• виробничої собівартості реалізованої у звітному періоді продукції (робіт, послуг);

• нерозподілених постійних загально-виробничих витрат;

• наднормативних виробничих витрат.

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, крім положень про віднесення витрат, за класифікаційними ознака­ми визначають:

• методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції;

• облік у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах, калькулювання про­дукції (робіт, послуг) допоміжних підприємств і списання цієї продукції (ро­біт, послуг) на виробництво основної продукції;

• облік незавершеного виробництва;

• витрати, що не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, ро­біт, послуг);

• порядок визначення ціни та рентабельності виробництва продукції.

Окремо в Рекомендаціях наведені:

• номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

• номенклатура статей загальновиробничих витрат;

• розрахунок розподілу загальновиробничих витрат;

• перелік супутньої продукції в окремих галузях промисловості;

• зведений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);

• перелік основних калькуляційних одиниць;

• калькуляційні одиниці для цехів допоміжних виробництв;

• зразки Відомості зведеного обліку витрат на виробництво, калькуляції виробленої продукції (виробничої) та калькуляції відпускної ціни.

Аналіз доходів і витрат має такі завдання:

• систематичний контроль за виконанням планів одержання доходів і зниження витрат;

• аналіз формування доходів і витрат, їхньої структури;

• виявлення факторів формування показників доходів та розрахунки їхнього впливу;

• об’єктивна оцінка виконання прийнятих рішень під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових, з’ясування чинників цих відхилень;

• виявлення резервів збільшення доходів та скорочення витрат;

• розроблення заходів для використання виявлених резервів.