Аналіз сортності продукції

З табл. 3.7 видно, що коефіцієнт сортності за планом становить 0,95 (190:200), а фактично – 0,92 (163,6:178). Виконання плану по якості становить 96,8% (0,92:0,95).

Зміни у випуску продукції за рахунок сортності можна визначити за формулою:

(3.3)

де ТП – зміни у випуску продукції;

ТП_факт – фактичний випуск продукції;

– відповідно плановий, фактичний коефіцієнти сортності.

Наступний спосіб полягає в тому, що розраховується середня ціна, як середньозважена за планом і за фактом:

(3.4)

де Ц – середня ціна;

q₁,q₂ – кількість виробів відповідного сорту;

Ц₁, Ц₂ – ціна виробу відповідного сорту.

Виконання плану з сортності визначається за формулою:

(3.5)

де q_ф – кількість виробів за фактом;

Ц_пл, Ц_ф – середня ціна за планом і за фактом.

Втрати у випуску продукції за рахунок зміни середньої ціни є рів­ними:

(3.6)

Непрямим показником якості продукції є брак. Він поділяється на по­правний і непоправний, внутрішній (виявлений на підприємстві) і зов­ніш­ній (виявлений споживачами). Випуск браку веде до підвищення собі­вар­тості продукції, зменшення обсягу товарної і реалізованої продукції, зни­жен­ня прибутку і рентабельності.

Для вивчення динаміки браку за абсолютною сумою і питомою вагою в загальному випуску продукції та визначення втрат від браку і втрат то­вар­ної продукції використовуються дані оперативно-технічного та бухгал­терського обліку.

Браком у виробництві є вироби, напівфабрикати, деталі, вузли тощо, а також роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стан­дар­там або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм пря­мим призначенням або можуть бути використані тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.

Брак у виробництві можна класифікувати за наступними ознаками, що наведені на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Класифікація браку у виробництві

Показники браку у виробництві характеризують кількість, вартість або питому вагу виробів, що виготовляються з відхиленням від вимог дер­жав­них стандартів, креслень, технічних умов або зразків-еталонів. Рівень браку – це в першу чергу показник якості роботи, на­лагодже­ності технологічних процесів і чіткої організації виробництва, а також він є показником порушення ритму виробництва, погіршення організації та конт­ролю за виробництвом.

Аналіз втрат від браку здійснюється за такою методикою:

• визначають величину остаточно забракованої продукції;

• знаходять відхилення, дають оцінку, аналізують у динаміці;

• розраховують за періодами питому вагу браку в собівартості товар­ної продукції, дають оцінку;

• визначають вплив зміни втрат на величину обсягу випуску, тобто суму недовипущеної продукції в результаті допущеного браку. Щоб роз­рахувати обсяг недовипущеної продукції, необхідно обсяг продукції звіт­ного року помножити на рівень браку в собівартості товарної продукції та поділити на 100%.

Проаналізуємо брак і втрати від браку за даними табл. 3.8.

Таблиця 3.8