1.1.8.4. Графічні методи

Графічні методи пов'язані насамперед з геометричним зобра­жен­ням функціональної залежності за допомогою ліній на площині. Графіки використовуються для швидкого знаходження значення функ­цій за відповідним значенням аргументу, для наочного зображення функціональних залежностей.

В економічному аналізі застосовуються майже всі види графіків: діаграми порівняння, діаграми тимчасових рядів, криві розподілу, гра­фіки кореляційного поля, статистичні картограми. Особливо розпов­сюджені в аналізі діаграми порівняння – для порівняння звітних показників із плановими, попередніх періодів і передових підприємств вітчизняних чи закордонних. Для наочного зображення динаміки еко­номічних явищ (а в аналізі з динамічними рядами приходиться мати справу дуже часто) використовуються діаграми тимчасових рядів.

За допомогою координатної сітки будуються графіки залежності, наприклад, рівня витрат від обсягу зробленої і реалізованої продукції, а також графіки, на яких можна зображувати і кореляційні зв'язки між показниками. У системі осей координат зображення показує вплив різних факторів на той чи інший показник.

Широко застосовується графічний метод для дослідження вироб­ничих процесів, організаційних структур, процесів програмування і т. ін. Наприклад, для аналізу ефективності використання виробничого устаткування будуються розрахункові графіки, у тому числі графіки мно­жинних факторів.

У математично формалізованій системі аналізу, планування і управління особливе місце займають сіткові графіки. Вони дають великий еконо­мічний ефект при будівництві і монтажі промислових та інших під­при­ємств.

Сітковий графік дозволяє виділити з усього комплексу робіт най­більш важливі, ті, що знаходяться на критичному шляху, і зосередити на них основні ресурси будівельно-монтажних організацій, установ­лю­вати взаємозв'язок між різними спеціалізованими організаціями і координувати їхню роботу.

Роботи, що лежать на критичному шляху, вимагають найбільш тривалого чекання надходження чергової події. На стадії оператив­ного аналізу і управління сітковий графік дає можливість здійснювати по­точний контроль за ходом будівництва, вчасно вживати заходів щодо усунення можливих затримок у роботі.

Застосування сіткових графіків аналізу, планування і управління забезпечує, як показує багато прикладів, скорочення термінів будівництва на 20 – 30%, підвищення продуктивності праці на 15-20%.

При аналізі, здійснюваному безпосередньо на будівництвах, вико­ристання матеріалів сіткового планування і управління сприяє пра­виль­ному визначенню причин, що впливають на хід будівництва, і вияв­лен­ню підприємств, які не забезпечують виконання доручених їм робіт постачання устаткування в терміни, встановлені графіком.

Розробка сіткового графіка в будівництві здійснюється за наяв­ності: норм тривалості будівництва і терміну запровадження в дію об'єк­та, комплексу об'єктів, проектно-кошторисної документації, проекту організа­ції будівництва і впровадження робіт, типових технологічних карт, що впли­вають на норми витрат праці, матеріалів і роботи ма­шин. Крім того, при складанні графіка використовуються досвід виконання окремих робіт, а також дані про виробничу базу будівельних і мон­таж­них організацій.

На основі всіх цих даних складається таблиця робіт і ресурсів, де в технологічній послідовності провадження робіт вказуються їхня хара­к­теристика, обсяг, трудомісткість у людино-днях, виконавець (ор­ганіза­ція і бригада), чисельність робітників, змінність, потреба в меха­нізмах і мате­ріа­лах, джерела їхнього надходження, загальна трива­лість вико­нання роботи в днях, а також попереднє завдання, після закін­чен­ня якого мож­на починати дану роботу. Виходячи з показників такої таб­лиці, готують сітковий графік, що може мати різний ступінь дета­лі­зації за­леж­но від прийнятої схеми провадження робіт і рівня керів­ництва; крім загального графіка, виконавці розробляють графік, вико­наних ними робіт.

Основні елементи сіткового графіка: подія, робота, чекання, за­лежність.

Під час аналізу ходу будівництва об'єкта варто встановлювати, чи правильно складений сітковий графік, чи не допущене при цьому зави­щення критичного шляху, чи враховані при оптимізації графіка всі мож­ливості його скорочення, чи не можна які-небудь роботи викону­вати паралельно або скоротити час на їх виконання, шляхом збіль­шення засо­бів механізації та ін. Це особливо важливо в тих випадках, коли трива­лість робіт із графіка не забезпечує закінчення будівництва в термін.

Основним матеріалом сіткового планування, використаного при аналізі, є інформація про хід робіт із графіка, що звичайно склада­єть­ся не рідше одного разу в декаду.

Оптимізація сіткових графіків здійснюється на стадії планування за допомогою скорочення критичного шляху, тобто мінімізації термінів виконання будівельних робіт при заданих рівнях ресурсів, мінімізації рівня споживання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при фіксованих термінах виконання будівельних робіт. Можливий і зміша­ний підхід: для однієї частини робіт (більш дорогих) – мінімізувати рівень споживання ресурсів при фіксованих термінах виконання робіт, для іншої – мінімізувати терміни при фіксованому рівні ресурсів.

Вирішення оптимізуючих задач істотно полегшується за наявно­сті пакетів прикладних програм (ППП), пристосованих до складання оптимальних сіткових графіків на комп’ютері.

У закордонній практиці системного аналізу розповсюджений гра­фо-математичний метод, що одержав назву "дерево рішень". Суть цього методу полягає в наступному.

Шляхом попередньої оцінки потреб, попереднього аналізу мож­ли­вих організаційних, технічних чи технологічних умов намічаються всі перед­бачувані варіанти вирішення даної задачі. Спочатку розробля­ються укрупнені варіанти. Потім у міру введення додаткових умов кожен із них розподіляється на ряд варіантів. Графічне зображення цих варі­ан­тів дозволяє виключити менш вигідні і обрати най­більш прийнятний.

Цей метод може знайти застосування під час визначення поряд­ку об­робки тих чи інших деталей на декількох верстатах з метою міні­мізації загального часу обробки; встановлення розмірів ресурсів для мініміза­ції загальних виробничих витрат; розподілу капіталовкладень та інших ре­сурсів у промислових об'єктах; вирішення транспортних та інших задач.